1. Словник української мови у 20 томах

привластити

ПРИВЛАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., що, рідко.

Те саме, що привла́снити.

[Орфей:] Мені самому казкою здається, .. що зашкарублі пальці обіймали колись так ніжно чарівну сопілку. Ні, певне то тоді був не Орфей, або тепер я привластив свавільно собі чуже імення (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привластити — привласти́ти дієслово доконаного виду привласнити рідко Орфографічний словник української мови
  2. привластити — -ащу, -астиш, док., перех., рідко. Те саме, що привласнити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. привластити — ПРИВЛА́СНЮВАТИ (робити своєю власністю, видавати за своє), ПРИСВО́ЮВАТИ, СОБІ́ЧИТИ діал.; ЗАГРІБА́ТИ розм., ХАПА́ТИ розм., ЦУ́ПИТИ розм., ЗАМО́ТУВАТИ вульг. (перев. чужі гроші, майно); ПІДГРІБА́ТИ розм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. привластити — ПРИВЛАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., перех., рідко. Те саме, що привла́снити. [Орфей:] Мені самому казкою здається, ..що зашкарублі пальці обіймали колись так ніжно чарівну сопілку. Ні, певне то тоді був не Орфей, або тепер я привластив свавільно собі чуже імення (Л. Укр., І, 1951, 446). Словник української мови в 11 томах
  5. привластити — Привласти́ти см. привлащати. Словник української мови Грінченка