прив'язаний

ПРИВ'Я́ЗАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до прив'яза́ти.

До ремінців коло пояса були прив'язані ремінні паски (І. Нечуй-Левицький);

Прив'язаний біля яблуні пес загарчав спросонку, але Тимко обізвався до нього, і той затих (Григорій Тютюнник);

Крізь серпанок близького світанку біліли на конях прив'язані до сідел полонянки (Н. Рибак);

Частина Олександрії, що відірвана від основного паркового масиву долиною західної балки, одержала самостійне планування. Вона прив'язана до двох вузлових пунктів основної планувальної сітки парку (з наук.-попул. літ.);

Хазяїн і гості .. розповідали про пригоди, які траплялися з ними на Солом'янці, в місті, на заводі. Всі ці пригоди прив'язані були до подій, про які Рубін читав тільки в книгах (І. Сенченко);

// прив'я́зано, безос. пред.

Взуті в дерев'яні черевики ноги здавались такими важкими, ніби до них було прив'язано пудові гирі (А. Хижняк);

Баркас ліг на піску. Його прив'язано до палі (М. Коцюбинський);

– Руки ваші міцно прив'язано [на операційному столі], і ногами ви не можете зробити жодного руху (Ю. Яновський).

2. Який почуває прив'язаність до кого-, чого-небудь.

Як я бажаю жити! Всіма нервами мого серця прив'язана я до сього життя (О. Кобилянська);

Вони люблять своє місто, .. прив'язані на все життя до нього, вони знають його, як свої мозолі (Ю. Яновський).

◇ (1) Як (мов, немо́в і т. ін.) прив'я́заний:

а) нерухомий, заціпенілий і т. ін.

Петро хотів їхати поруч із верховим, да [та] й сам не знав, як оставсь коло ридвана, мов прив'язаний (П. Куліш);

Позираю на сонце, а воно, як прив'язане, на місці стоїть, не хоче на захід схилятися (І. Муратов);

б) (зі сл. іти, бу́ти і т. ін.) на невеликій відстані від когось; близько, поруч.

Андрій, не стишуючи кроку, наближався до дідуся, а Микола йшов за ним, немов прив'язаний (Ю. Збанацький);

в) (до кого – чого.) близький до кого-, чого-небудь.

[Олімпіада Іванівна:] Се ж не тільки я, а й чужі люди бачать, що Орест мов прив'язаний до нашого дому (Леся Українка).