пригашений

ПРИГА́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до пригаси́ти.

Стара Текля збудила Юру рано, до схід сонця. В кутку ще горіла лампа – пригашена і накрита зеленим абажуром (Ю. Смолич);

Чоловік у білому попереднику й білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці на пригашеній уже плиті (Л. Яновська);

Шуршання людської ходи в тумані .. тихне, пригашене враз сирою, як яма, імлою (М. Бажан);

Можливо, деякі люди здатні активізувати пригашені в процесі еволюції людства невідомі (або ще маловідомі) здібності (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Осінні зорі ніби намагалися поховатись якнайдалі від холоду, такі були неясні, ніби пригашені (В. Собко).

2. у знач. прикм., перен. Який стерся в пам'яті; забутий.

Пісня давня, пригашена (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me