1. Словник української мови у 20 томах

пригород

ПРИ́ГОРОД, а, ч.

1. Населений пункт, розташований поблизу території міста; передмістя.

За містом уже посувавсь пригород аж до узбіччя: з двох боків його огортало провалля (М. Старицький).

2. іст. Місто, селище, підпорядковане в адміністративному й економічному відношенні іншому, більшому місту.

– Усі городи й пригороди пороздавав їм [панам] король то на староства, то на волості (П. Куліш);

Посадників у пригороди посилає Новгород, і князь не може їх зміняти (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригород — при́город іменник чоловічого роду місто, селище, підпорядковане в адміністративному й економічному відношенні іншому, більшому місту іст. Орфографічний словник української мови
  2. пригород — -а, ч. 1》 Населений пункт, розташований поблизу території міста; передмістя. 2》 іст. Місто, селище, підпорядковане в адміністративному та економічному відношенні іншому, більшому місту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пригород — Передмістя, див. підгороддя, посад, слобода, форштадт Словник чужослів Павло Штепа
  4. пригород — ПРИ́ГОРОД, а, ч. 1. Населений пункт, розташований поблизу території міста; передмістя. За містом уже посувавсь пригород аж до узбіччя: з двох боків його огортало провалля (Стар., Облога.., 1961, 4); Пригороди Ленінграда — Пушкін.. Словник української мови в 11 томах
  5. пригород — Те саме, що і передграддя. Архітектура і монументальне мистецтво
  6. пригород — Пригород, -да м. Пригородъ. Усі городи й пригороди пороздавав їм (панам) король то на староства, то на волости. К. ЧР. 195. Словник української мови Грінченка