придивлятися

ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. приди́вляться; док.

1. до кого – чого, на кого – що, з підрядним реченням і без дод., рідко в що. Пильно, уважно дивитися, вдивлятися, намагаючись краще розглядіти або впізнати кого-, що-небудь; приглядатися.

– Добридень вам! – сказала баба Зінька, ставши серед світлиці. Вона довгенько придивлялась, прижмурювала свої старі очі і впізнала Филона Чечета (І. Нечуй-Левицький);

Стала [Маруся] розплітати свої грубі коси, придивляючись на себе в дзеркальце (Грицько Григоренко);

По коридору, повз відчинені двері, снували незнайомі люди. Дехто заглядав, придивляючись до Михайла, наче питав, хто він такий (М. Томчаній);

До вікон подалися селяни, придивляючись, як у далекому полі почала примхливо вививатись і підростати пожежа (М. Стельмах);

Бачив [Кобзар] перед собою сивуватого генерала, що придивлявся до всіх уважним поглядом, начебто впізнавав знайомих (С. Журахович);

– А придивися, в тебе очі молодшенькі, чи не видно людей на березі? – звелів дід. Гапка схилилася над водою й окинула бистрим поглядом берег (Л. Яновська);

Здоровкаючись зо мною, він затримав мою руку й зблизька придивився в лице (С. Васильченко);

* У порівн. Тонкий залізний стовп ліхтаря неприродно нахилявся над ними, немов придивлявся зверху скляними очима (М. Коцюбинський);

// у сполуч. зі сл. поперед себе, округи себе і т. ін., рідко. Уважно розглядатися навколо.

Ідучи парком, вона придивлялась поперед себе і кидала поглядом в бічні алеї (Леся Українка);

Сидів-сидів, думав-думав, а далі оглянувся, придивився округи себе (Марко Вовчок).

2. до кого – чого, з підрядним реченням і без дод., рідко кому, чому, перен. Уважно спостерігаючи, вивчати кого-, що-небудь, освоюватися з кимсь, чимсь і т. ін.

Я не раз ходив і придивлявся тому будяковому полю (І. Франко);

Майстри слова навчалися своєму реместву не в школах од професорів, а од попередніх великих майстрів слова, придивлялись до їх творів (С. Васильченко);

– Дочка сюди [в лікарню] ходить, прибігає, коли мати чергує, придивляється, розпитує (А. Хижняк);

[Аврелія:] Що ж, татку, придивись, як я живу: самотня цілий день (Леся Українка);

Зразу буде мешкати [Парасинка] з його старими, аби .. придивитися старій матері, як вона сина доглядає, а потім заживе з чоловіком сама окремо (О. Кобилянська);

За день я придивився до Гриця, подружився з ним (Ю. Збанацький);

// до кого. Виявляти зацікавлення ким-небудь.

Дарма, що в батюшки сива борода, він і досі придивляється до молодиць (М. Стельмах);

Хто раз придивився до неї [Дарки], той пізнавав її скрізь (Леся Українка).

3. тільки недок., розм. Наглядати за ким-, чим-небудь.

Ганна Денисівна сама ходить за сівалкою, сама придивляється і за культиватором (Остап Вишня).