1. Словник української мови у 20 томах

призвідця

ПРИЗВІ́ДЦЯ, і, ч., розм.

Те саме, що призві́дник.

Коли б повиснув на вербі котрийсь з Мартинчуків чи Загайчиків, то й дитина вказала б пальцем на Аркадія як морального призвідцю злочину (Ірина Вільде);

Тим часом призвідці жахливої зради Всю зброю заможним уже роздали (Л. Первомайський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. призвідця — призві́дця іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. призвідця — див. заводей Словник синонімів Вусика
  3. призвідця — -і, ч., розм. Те саме, що призвідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. призвідця — ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло. Словник синонімів української мови
  5. призвідця — ПРИЗВІ́ДЦЯ, і, ч., розм. Те саме, що призві́дник. Коли б повиснув на вербі котрийсь з Мартинчуків чи Загайчиків, то й дитина вказала б пальцем на Аркадія як морального призвідцю злочину (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах