прикевкувати
ПРИКЕ́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
Час від часу кевкати.
Вони (коні) притихли, доки він проїхав, а потім з гиканням та іржанням понеслися по дорозі, вибасовуючи та прикевкуючи (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me