прикипати

ПРИКИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. прикипля́ть; док.

1. Міцно приставати до чого-небудь.

Кров з обличчя йому змито, але сорочки, всієї закривавленої, не зважилися скинути: вона прикипіла до тіла (Б. Грінченко);

– Дядьку! – Чого це він ворушиться, а не встає? Може, в нього штани до заліза прикипіли? То я візьму жигало та одліплю? (Григорій Тютюнник);

Пил товстим шаром цупко прикипів до одежі, сивиною притрусив його чорну бороду, його бліде обличчя (Олесь Досвітній);

// Примерзати до чого-небудь.

Ріже в лице холодний вітер... Прикипає до зледенілої рушниці рука... (Ю. Збанацький);

– І дарма, що на голодних пайках, що холоднеча, аж руки до станків прикипають, а – бачили б ви – як працює народ! (О. Гончар);

Вовк як потяг, а хвіст уже прикипів до ополонки, – не витягне (з казки).

2. перен. Щільно притулившись до чого-небудь, пригорнувшись до когось, залишатися непорушним.

Раптом вона обриває свої думки, здригається, прикипає руками до лутки вікна (С. Скляренко);

Другого дня вранці, прикипівши до тоненької вишні, що росла під загатою, Оля дивилася вслід Сашкові (Л. Юхвід);

Микола одчепив Сашкову баклажку й кинув. Німці прикипіли до землі, чекаючи вибуху (Ю. Яновський);

Вхопила [Настя] обіруч Петра за шию та так і прикипіла до гарячої щоки (С. Васильченко);

// Прихилившись до чого-небудь, залишатися непорушним.

Поїзд підходить до Києва. Пасажири, що прикипіли до вікон, бачать руїни (Ю. Мартич);

// Не відходити від чого-небудь.

Я прикипів до тієї полиці, Олекса охоче, з неприхованою радістю показував мені свої скарби (із журн.);

// Залишатися непорушно на якомусь місці.

З-за хати вискакує німецький патруль і прикипає до місця, як проклятий, по команді “струнко” (Ю. Яновський);

Насилу його помітили. Один за одним усі стали стихати. Де хто стояв, там і прикипів (С. Васильченко);

// у сполуч. зі сл. сідло. Міцно триматися верхи.

Долаючи прірви й річки бистроводі, – Таджик прикипів на сідлі, – До міста він мчить звіддалі (М. Бажан);

Незграбна Семенова постать прикипіла до сідла, голова витяглась уперед (Л. Смілянський);

// З'явившись, не зникати, залишатися.

Скільки разів я падав? Наче пес із перебитими ногами повз. Обходив німецькі застави .. Прикипіла до мого серця люта злоба (С. Журахович);

Довкола уст прикипіла нова зморшка скорботи;

// до кого – чого. Усталюватися, ставати звичним.

Століттями до золота прикипала сумна слава фатального металу (з газ.);

З того дня і прозвали Княжевичеву Соломію по-вуличному – пилососом. Перегуду – віником, а її пилососом. Ті прізвиська так і прикипіли до кожного з них (В. Кучер);

// Пильно виконувати яку-небудь роботу, не відриваючись від знаряддя або об'єкта дії.

До книги прикипав – не відірвеш! Нібито хто дебелим мотузком прив'язував (О. Ковінька);

– Господи! – ледве вимовила стиха Мотря та й прикипіла до гребеня (Панас Мирний);

Його [командира полку] везли кіньми, потім переклали на пікап, і шофер, затаївши дух, прикипів до руля, щоб не гойднуло навіть на вибоїстій дорозі (В. Кучер);

// тільки док. Звикнувши до якої-небудь справи, знаряддя праці, полюбити.

Міцно прикипів до рибальської справи Андрій. Плавав на фелюгах, мотоботах, дрібних сейнерах (з газ.);

Він боявся повертатися до польового стану бригади, щоб не прикипіти до нової машини (Ю. Яновський);

// тільки док. Закохавшись, почати часто ходити до кого-небудь або залишитися жити.

До Світлани теж недовго ходив. А оце прикипів до Степки. Меланка бачить, що закохався Дмитро, як чорт у суху грушу (М. Зарудний);

– А чого це ти загордився, Тимофію?.. Може, десь прикипів на Удовиному клину? (В. Кучер).

◇ Но́ги (п'я́ти, сту́пні) прикипа́ють (прироста́ють) / прикипі́ли (приросли́) до землі́ (ка́меня, мі́сця і т. ін.) див. нога́;

О́чі припа́ли (прикипі́ли) див. о́ко¹;

По́гляд (зір) прикипа́є / прикипі́в див. по́гляд;

(1) Прикипа́ти / прикипі́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром) до кого – чого. – пильно, уважно дивитися на кого-, що-небудь.

Настя швидко присіла на траву, обережно взяла фото, поклала його на долоню і прикипіла поглядом до Наталиного обличчя (В. Собко);

Роксолана, обернувшись до порога, зразу зрозуміла, до кого зором прикипів цей велетень. Бо ж дивились на Ярину Подолянку всі (О. Ільченко);

// тільки до чого. зосереджено читати щось.

Інколи він відривається від книжки, обводить поглядом величезну кімнату спальні і знову прикипає очима до сторінки (І. Багмут);

Беручи до рук газету, він одразу ж прикипав очима не до того широкого розділу, де писалось про міжнародні події. Його, мов магнітом, тягли відомості під заголовком “Боротьба з голодом” (Ю. Збанацький);

Прикипі́ти я́нгольськими очи́ма.

Всі втупилися поглядами у цю маленьку блискучу кульку, навіть престарий Лаврін Червінка прикипів до неї .. янгольськими очима (Ю. Щербак);

(2) Прикипі́ти до землі́ – завмерти, вклякнути на місці від чогось несподівано почутого, побаченого, подуманого і т. ін.

– Марії нема. Може, пішла до дівчат... А може... я так і прикипів до землі, жахнувшись несподіваної думки (М. Коцюбинський);

Як прикипа́ти до землі́.

Спускаючись, ми вже майже не балакали, чуйно слухаючи й до болю в очах придивляючись до кожної тіні. Часом, злякана нами, з дерева з шаркотом спурхувала птиця. Ми тоді як прикипали до землі (В. Винниченко);

(3) Прикипі́ти на мі́сці (до мі́сця) – стати нерухомим; завмерти, остовпіти і т. ін.

Як засвітив, глянув, так і прикипів на місці. Стоїть серед хати Горпина, аж почорніла і страшно дивиться, а на руках у неї мертва дитина (Марко Вовчок);

У старої серце похолонуло; як сиділа – так і прикипіла на місці (Панас Мирний);

Коли раптом щось – лусь! Стрельнув хтось з рушниці. Так по селу і покотилось. Сестра прикипіла до місця, тільки руками вхопилась за груди (М. Коцюбинський);

// різко зупинитися.

Тільки встиг Максим дійти до середини річки, як раптом: – Гальт! – і клац-клац зброєю. Максим прикипів на місці (І. Багряний);

Прикипа́ти до мі́сця.

З-за хати вискакує німецький патруль і прикипає до місця, як .. по команді “струнко” (Ю. Яновський);

Прили́пнути (прикипі́ти) [всім] се́рцем ([усіє́ю] душе́ю) див. прилипа́ти;

(4) Так і прикипі́ти до се́рця – глибоко вразити своєю красою, змістом і т. ін.; дуже сподобатися.

– Еге, навчив мене чернечий дід пісням і думкам, і які ж гарні були ті пісні, й думки! Так до серця й прикипіли (О. Стороженко);

Конониха тим часом глянула на небо, – воно так і прикипіло до її серця (Грицько Григоренко);

(5) Як (мов, на́че і т. ін.) прикипі́в:

а) (до чого) залишився хтось у тій самій позі, на тому ж місці.

Степан .. поліз на піч спати, а Пріська немов прикипіла до лави й не рушила з неї до світанку (Л. Яновська);

// щільно притулився до чогось.

Пріська, хитаючись, підвелася, та як припала до кухля – неначе її уста до нього прикипіли (Панас Мирний);

б) (до кого) закріпився за кимсь, пристав до когось (про прізвисько, кличку і т. ін.).

Виріс, парубком став, одружився [Пилип], а прізвище Клешня так і залишилось, мов прикипіло до нього (І. Цюпа);

Пуп'янок і Пуп'янок! Відтоді прізвисько це, не зовсім сказати б яке розумне і поважне, наче прикипіло до хлопця (І. Волошин).