1. Словник української мови у 20 томах

прикомандирувати

ПРИКОМАНДИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, розм.

Призначити тимчасово в чиєсь розпорядження для виконання службових обов'язків.

Давидов прийняв команду над нашою частиною, нас прикомандирували до корпусу генерала Ридігера, ми мали підтримувати зв'язок між Ридігером і Крейцом (Л. Старицька-Черняхівська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикомандирувати — прикомандирува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прикомандирувати — -ую, -уєш, док., перех. Призначити тимчасово в чиєсь розпорядження для виконання службових обов'язків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прикомандирувати — див. командирувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. прикомандирувати — ПРИКОМАНДИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Призначити тимчасово в чиєсь розпорядження для виконання службових обов’язків. — От що, Миколо, — звернувся до Щорса Боженко, — як цей шофер тобі не до вподоби, то прикомандируй його до мене… (Бурл., М. Гонта, 1959, 10). Словник української мови в 11 томах