прилинути

ПРИЛИ́НУТИ, ну, неш, док., поет.

1. Те саме, що прилеті́ти.

Прилинуть, серце, журавлі, А в них на кожному крилі Дар сонця і тепла! (М. Рильський);

// Плавно пересуваючись по воді, в повітрі, з'явитися, наблизитися.

Линьте, хмари. Ой прилиньте, хмари, – Ясний день (П. Тичина);

// у сполуч. зі сл. вітер. Повіяти.

[Таня:] Вітер із степу прилине, зашумить над нею [могилою] листом (С. Васильченко);

Теплий вітер прилине – й, повна сонця й надій, оживе ця жоржина у жоржині новій (В. Сосюра);

// Підступити відчутно в якусь частину тіла (про кров); приплинути.

– Тітко! .. не плачте, тітко... ось хліб .. Семен стояв ні в сих ні в тих, .. не знаючи, чи залишитися тут, чи тікати... Кров прилинула йому до голови, в ушах зашуміло... (М. Коцюбинський);

– А над водою, як узяв я вас за щоку, як рідний батько, – що ви подумали тоді? – зашипів [інспектор] їй в самі очі. Кров прилинула Насті до лиця (С. Васильченко);

* Образно. Лист був від Лизогуба, – теплі, сердечні рядки, повні щирого співчуття й любові, гарячою хвилею прилинули до серця змученої людини (З. Тулуб);

// Донестися, поширившись у просторі (про запахи, звуки і т. ін.).

Звідкілясь прилинув розкішний запах трав (Г. Хоткевич);

// перен. Поширившись серед людей, дійти до кого-небудь (про новину, звістку і т. ін.).

Разом прилинула вість, наче той соловій голосистий (І. Франко);

Як про горе моє прилине до вас поголоска, .. Знайте, кохані, тоді, що причина мойого [мого] вигнання – Вчинок незважений мій (М. Зеров).

2. Прийти, приїхати куди-небудь, до когось.

Прилинеш ти у холодочок, Тебе, мов кралю, посажу (Т. Шевченко);

[Одарка:] Де ж це ти взявся? Звідки прилинув до своєї милої? (М. Кропивницький);

// Прибути (про що-небудь).

Є інший край, Є інші трави, Є інший цвіт .. І інша дівчина докине Йому розмай, Коли прилинуть бригантини У новий край (М. Рильський);

Одна зосталась Катерина... Крізь пил і грім важких доріг До неї часом лист прилине, Як білий голуб на поріг (Т. Масенко);

// на що, до чого. Притулитися до чого-небудь.

Забудь минулий біль. Прилинь мені на груди, ніхто так не любив і так любить не буде (В. Сосюра);

Дні і ночі [в Донбасі], тільки прилинь вухом до землі, почуєш в її глибинах металевий гуркіт (М. Рудь).

3. перен. З'явитися (про думки, почуття, настрій і т. ін.).

– Спасибі тобі, моє серце кохане, що ти нас вітаєш, – промовила Кайдашиха до Мотрі, і знову на її уста прилинув осміх (І. Нечуй-Левицький);

Так давно це було. Ніби вічність відтоді пройшла... Мов з дівочого сну, мені спомин прилине про тебе (Л. Забашта);

// Наступити (про якийсь стан).

Довго так лежить бідне хлоп'ятко, нерухоме, тремтяче від жаху, мокре від поту, аж тривожний сон, прилинувши, заспокоює нарешті змордовану офіру полохливості... (М. Коцюбинський);

// Настати (про пору року, доби).

– Ждіте, ждіте, любі діти! Літо знов прилине (Леся Українка);

Зіллються і небо, і поле, і прилине вечірняя мить (В. Сосюра);

// Здійснитися (про щось очікуване).

Ця рожева самостійність, Що Вам тільки мріє, Най хутчій до Вас прилине Й серце обігріє (М. Коцюбинський);

Буде німецькому пануванню капут! Прилине знову воля на цю землю багатостраждальну, густо политу кров'ю (А. Шиян).