примарний

ПРИМА́РНИЙ, а, е.

1. Який постає в мріях, маренні, уяві; нереальний.

Мої сподіванки на вільну працю в школах виявилися незабаром примарними (С. Васильченко);

Він змалечку нікуди не виїздив з батьківського обійстя, не поривався до Чікаго чи Нью-Йорка, не кидався шукати примарного щастя у вирі велетенських міст (П. Загребельний);

– Панове, прошу сідати, – посміхнувся фон-Бреннер [збожеволілий], зробивши при цьому такий вишуканий жест рукою, що слухняні штабісти навіть озирнулись на примарні крісла (О. Довженко);

Що вдієш? У прикмети й забобони Рибалки вірять, та й мисливці теж, І від примарних не втекти мереж, Усі природні знаючи закони (М. Рильський);

// Який є маревом.

Я пам'ятаю спечений степ, потріскану землю, пожовклу траву, блакитний міраж на обрії – примарну воду, якої благав степ у жорстокого неба (М. Рильський);

На дні маревного розливу ген-ген пастух бреде з чередою, верхівець далеко проскаче, примарне плесо води сліпучо зблисне в степу (О. Гончар);

// Нетривкий.

Люблю я її [осінь] й за те, що коли опадає в садку пожовкле листя, ця довчасна примарна краса його, – ночами крізь голе, обшарпане гілля стають видніші довічні зорі (С. Васильченко);

Усе в природі чекало снігу. А він лише поманив примарною сивизною інею і кількома ріденькими лапатими сніжинками та й застряв десь за .. обрієм (В. Козаченко);

// Нездатний виконувати своє призначення, несправжній.

Безжиттєве, несправжнє, примарне усе тут: і біленькі реактивні винищувачі, що розпластано принишкли серед трав, – то вже такі літаки, що з них вийнято душу, і нікуди вони не полетять, і судно, що бовваніє на морі, – те судно нікуди не попливе (О. Гончар).

2. Який не відповідає справжньому уявленню про дійсність; химерний, незвичайний.

Над містом стояла ніч. Ніччю все здається чужим і примарним (Ю. Яновський);

Вслухаюсь в ніч. Немов далекий шепіт, Мов шемрання смутного вітерця, Якісь примарні долітають звуки Крізь шиби заморожені... (М. Рильський);

Усе навкруги було залите якимось примарним, але разом з тим сильним світлом (з наук.-попул. літ.);

// Примхливий, вигадливий.

Дофарбовані в біле береги тротуару здавалися примарною стрічкою, яка розгорталась під ногами (О. Донченко);

Пухнасті, легкокрилі хмарки .. були лілові й примарні (Я. Гримайло);

// Казковий.

Грізна сила батальйону, що піднімався за командою отого примарного російського велетня, викликала серед німців паніку (Ю. Бедзик).

3. Страхітливий, жахливий.

Вночі дівчина спала неспокійно, і снилися їй якісь примарні тривожні сни (В. Козаченко);

Так минув місяць від того страшного вечора, коли він побачив свого мертвого сина, і весь цей час перебував у якомусь примарному забутті (М. Ю. Тарновський).

4. Який має нечіткі обриси, мерехтливий, невиразний.

Гарячими очима він ловив примарні постаті тих, що йшли попереду (Я. Гримайло);

А він пригадує село, .. І любу дівчину, й жоржини, дзюрчання тихе ручая, примарні тіні, рос перлини, солодкі співи солов'я (В. Сосюра);

// Тьмяний.

Де ж був завод? У них під ногами лежала величезна похмура долина. Дике бескиддя внизу, в примарній імлі (П. Загребельний);

Ввійшов Тумаяца .. В примарному світлі свічки його обличчя здавалось зовсім чорним (Ю. Бедзик).