примерзати

ПРИМЕРЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМЕ́РЗНУТИ і рідко ПРИМЕ́РЗТИ, зну, знеш, док.

1. Міцно приєднуватися, приставати до чого-небудь під дією морозу.

Хоч ноги примерзали до льоду, вона не відступала від ополонки й високо замахувала прачем (Н. Кобринська);

Корчмар Лейбко все йшов і йшов, і з очей йому котились сльози, примерзали до щік, висіли бурульками у бороді (Н. Рибак);

На балкон не можна було вийти, бо двері примерзли (Леся Українка);

Тамара відчувала, як дерев'яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (А. Хижняк).

2. Братися морозом, скріплюватися від морозу.

На Заволжі мовчало безкрає поле, покрите лише тим шаром снігу, який устиг примерзнути і витримав пронизливі бурхання ураганів (Іван Ле);

// безос.

В горах все ще тримається теплинь. То примерзне, то знову відпустить (С. Чорнобривець);

// Покриватися льодом з поверхні.

Уже пече, і з небокраю в рубіни сонце криє шлях. По-весняному примерзає мутна вода по вечорах (В. Сосюра);

// Пошкоджуватися морозом.

Картопля примерзла.

3. Відчувати мороз.

* Образно. Сірійськая весна... Надворі жар палючий... – Душа ж примерзла, стогне... (А. Кримський);

Ноги стали примерзати.

4. рідко. Те саме, що замерза́ти 3.

Бурлак в полі примерзає, Отца, матку споминає (П. Чубинський).

◇ (1) Нена́че (на́че, мов і т. ін.) приме́рз (приме́рзла, приме́рзло, приме́рзли) до чого:

а) хто-небудь або щось залишається непорушним або здається таким.

Цілі дві години слідив [Івоніка] гостро за рухами компанії і хлопця, не рушаючись із місця, неначе примерз до землі (О. Кобилянська);

Здавалося, ночі не буде кінця. Стрілки годинника наче примерзли до циферблата (З. Тулуб);

б) застигнути, не зникати (про вияв чого-небудь).

Круто повернувшися, пропустила [Женя] лікаря вперед, сама рушила на півкроку ззаду, на ходу ховаючи свою гриву під хустину. А ота офіціальна слухняність немовби примерзла їй до обличчя (Ю. Шовкопляс).