1. Словник української мови у 20 томах

примістка

ПРИМІ́СТКА, и, ж.

Підвищення, прибудоване до стіни у приміщенні (нари, піл, лавка і т. ін.).

Примістка, на якій ми спали, стояла в кутку хліва (П. Панч);

Сергієві наказала [Санька] спати на лаві, а сама лягла в хатині на примістці (Григорій Тютюнник);

У третьому вагоні в кутку на примістці до козацького реготу вплітався писк жіночих голосів (П. Панч);

– Я, матусю, першим його не займав, – ставлячи мокрі ботинки під примістку, доказував своє Тимко (Григорій Тютюнник);

// Дерев'яний настил збоку вулиці для пішоходів; тротуар.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примістка — -и, ж. Підвищення, прибудоване до стіни у приміщенні (нари, піл, лавка і т. ін.). || Дерев'яний настил збоку вулиці для пішоходів; тротуар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. примістка — ПРИМІ́СТКА, и, ж. Підвищення, прибудоване до стіни у приміщенні (нари, піл, лавка і т. ін.). Примістка, на якій ми спали, стояла в кутку хліва (Панч, На калин. Словник української мови в 11 томах
  3. примістка — При́містка, -ки ж. 1) Ступенька въ запічку для восхожденія на печь. Вас. 194. 2) Подмостки; временный столъ, скамья. Я старцям сім кіп самими копійками роздав, ба й вони, пообідавши на дворі на примістках, рахувались росходиться. ЗОЮР. II. 287. 3) = примостка. Словник української мови Грінченка