принижуватися

ПРИНИ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідше ПРИНИЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИНИ́ЗИТИСЯ, и́жуся, и́зишся, док.

1. Ставити себе в принизливе становище.

– Поки сили були – робив. А тепер передав майстерню синові. Ой, скільки довелося задля цього вклонятися й принижуватися... (З. Тулуб);

Зринала навіть думка про самогубство. Так, про самогубство, аби тільки швидше покласти край тим безглуздим стражданням своїх ближніх, щоб вони вже не мали причини згинатися, принижуватися, просити ласки... (І. Багряний);

Ліпше вмерти, але зостатися вільною, незалежною, чистою, вернути свою душу Богові, природі, первісним світам такою ж чистою, як отримала її при народженні, не принизитися ні в чому, не дозволяти заплямувати себе брудом (П. Загребельний).

2. Ставати покірним, смиренним.

Тяжко, важко по світу нудитись Із срамотним тавром на чолі, А ще тяжче на брата дивитись, Як бідує на власній землі, Як принизивсь у рабській покорі (М. Старицький).

3. Утрачати значення, роль.

Преса принижується до ролі служанки партії влади (з газ.).

4. Опускатися, знижуватися; меншати, маліти.

Фомушка якось принизився, але попробував ще раз хмикнути і схилити благально голову набік (В. Винниченко);

* Образно. Прагнучи вивищитися, [люди] лише принижуються (П. Загребельний);

А коли він писав сам – теж не міг принизитись до буденності (Б. Левін).

5. тільки недок. Пас. до прини́жувати 2.

Порок торжествує, а чеснота принижується (В. Винниченко);

Після Люблінської унії (1569 р.) становище української мови похитнулося. Вона принижувалась й упосліджувалася протягом наступних століть. Нове життя, коротке, але творче, наша мова одержала в 1918 –1933 рр (з наук.-попул. літ.);

Євросоюз чітко визначає, що таке “сексуальне домагання”. Це – дискримінація на ґрунті статевих взаємин на робочому місці, за обставин, коли принижується гідність людини чи створюється атмосфера залякування, коли об'єкт домагання відмовляється підкоритися (з газ.).