припаяний
ПРИПА́ЯНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до припая́ти;
// припа́яно, безос. пред.
Проміжну форму становлять дукачі в дротяних та інших обідках, у яких на вушку над зображенням одного з боків припаяно скромну розетку, коронку, литу голівку херувима та ін (з наук. літ.);
То була проста-найпростіша, навіть єрундова, саморобна запальничка – з мисливської 12-калібрової гільзи. Замість денець – зверху припаяно німецькі двадцять пфенігів із свастикою, а знизу – совєтський мідяний п'ятак із серпом і молотом. (І. Багряний);
// Який пристав до чогось.
Недавно сніг геть розтанув, а на покрученій стрічці річки, міцно припаяний до берегів, лежав лід (Ю. Збанацький);
// у знач. прикм.
Ламав [бурелом] сосну, хитав, мов дуба, скелі. Із урвищ рокотав, несучи рев і сміх, Зривав орлів припаяні оселі І кидав в прірву ручаїв і лих (П. Усенко).
Значення в інших словниках
- припаяний — припа́яний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- припаяний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до припаяти. || припаяно, безос. присудк. сл. || Який пристав до чогось. 2》 у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- припаяний — ПРИПА́ЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до припая́ти; // припа́яно, безос. присудк. сл. Проміжну форму становлять дукачі в дротяних та інших обідках, у яких на вушку над зображенням одного з боків припаяно скромну розетку, коронку... Словник української мови в 11 томах