припечатувати

ПРИПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, док., розм., що і без дод.

Ставити печатку.

Осадчий стукнув нею перше по своїй долоні, а потім пригнувся і щосили припечатав моє посвідчення (Б. Антоненко-Давидович);

* У порівн. Різкий тріск костяшок, якими ніби припечатували гравці свої дошкульні словечка, щоб під'юдити противну сторону гравців, нестримний чоловічий регіт та туман цигаркового диму вдарили в лице Захарові (Іван Ле);

// Те саме, що запеча́тувати.

Конверт сургучем припечатали;

// тільки док., перен., фам. Ударити, побити.

[Тарас:] Що ми ще поки що не студенти – це правда. Ну, що бити спекулянта й зараз уміємо, це також правда. Як припечатаю, так і спухнеш (І. Микитенко);

// перен., розм. Міцно притискати кого-небудь до чогось.

– Ну, останній раз боремось. – Іван припечатує суперника до подушки й підхоплюється (Микола Чернявський);

// тільки док., перен. Щільно зачиняти, робити непорушним (про двері).

Але двері в світлицю не одчинялись, неначе їх хто замкнув і припечатав (Леся Українка);

// тільки док., перен. Підсумувати, підтвердити; закріпити.

Вже кілька літ верховодив він у громаді, всі його шанували й слухали, а він заступав і поучував громадян на кожнім кроці з незрівненим пожертвуванням, яке, врешті, припечатав своєю смертю... (Г. Хоткевич);

// тільки док., перен., фам. Давати рішучу оцінку кому-, чому-небудь, скріплювати щось сказане влучним, гострим словом.

– Хлопці, не підкачаєм? – питався Яремчук .. – Всім цехам носа втремо! – поклав резолюцію Митя і припечатав словом, міцнішим за сірчану кислоту (М. Трублаїні);

* У порівн. – Бойків то я знаю, але тілько тих, що приходять на торг до міста. Там я з ними дуже добре вмію обходитися. Там вони тихі та смирні, як ягнята. – Всюди такії – сказав, мов припечатав, Вовкун (І. Франко);

Люблять його люди і за дотепи: як скаже про кого слово, немов припечатає! (Ю. Мокрієв).