припливати

ПРИПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПЛИВТИ́, ву́, ве́ш; мин. ч. припли́в, вла́, вло́; ПРИПЛИСТИ́, иву́, иве́ш; мин. ч. припли́в, ила́, ило́; док.

1. Рухаючись у воді, підпливати до чого-небудь.

До берега частенько припливала [щука] І щиро куманька свого Карасиками шанувала (Л. Глібов);

Лебідь приплив до них і почав пірнати в воду (І. Нечуй-Левицький);

// Переміщаючись по воді, прибувати куди-небудь (про транспортні засоби).

І в Рим галера приплила (Т. Шевченко);

– Коли та дараба припливе, – будемо просити, аби дали нам керму (Г. Хоткевич);

// Прибувати водним транспортом куди-небудь.

Сидить багач коло моря, Сумно поглядає. Припливають, відпливають, Та все чужі люде, А Івася нема (С. Руданський);

Позавчора я розказувала йому, як я злякалась тоді, як він приплив човном .. до нашого города... (І. Нечуй-Левицький);

– Орел, а не козак! – каже знов Василь Невольник. – Що, якби таких друзяк припливло хоч дві чайки до Кермана, як я пропадав там у неволі? (П. Куліш);

// Приноситися течією.

До нашого берега ніщо добре не припливе (приказка);

* Образно. У цей час буде сонце над заходом. З дооколичних сіл припливуть на ниви звуки дзвонів і будуть стелитися разом з росою по стернях, по дорогах заблеють вівці і загукають пастухи, по полю будуть орачі викидати плуги з борозен і ладитися додому (В. Стефаник);

// перен. Повільно, плавно підходити до кого-, чого-небудь.

Вони усе прискорювали темп, вабили один одного руками й очима, припливали й одпливали, солодко омлівали, зручним рухом ухилялись з обіймів і знов гойдались у танці, як чорні лебеді на хвилях (М. Коцюбинський).

2. Прибувати відчутно в якусь частину тіла (про кров).

– Чому ви хочете вступити до монастиря? Що спонукало вас до цього поважного наміру? – Кров припливає до голови. Запитання сестри здається їй непристойним (Ірина Вільде);

Мишуню охопили могутні почуття, не втілювані доки що в слова, кров відринула від обличчя, знову припливла, вуха стали горіти (Ю. Яновський);

// Виступати (про сльози).

– Таж ніхто мене не силує, мати правду кажуть, – і знову їй чогось сльози до очей приплили (Леся Українка);

// Приходити у великій кількості, натовпом куди-небудь.

Калинович стояв серед того хаосу, мов неживий, заплесканий хвилями людей, що припливали й відпливали (І. Франко);

На похорон припливла така навала людей, утворилася така тіснява, що Орест, якому здавалося, що він стоїть осторонь, опинився серед самої гущі (Ірина Вільде);

// у сполуч. зі сл. сила. Збільшуватися, наростати.

Пам'ятаю, що з кожним днем я бадьорішав, невідомо звідки припливали сили і кидали мене на ворога з потроєним запалом (Г. Епік);

// перен., у сполуч. зі сл. щастя. З'являтися.

– І приплило ж таке несподіване щастя... Сказано: як багатство, то й щастя! (Панас Мирний);

// перен. Поставати у свідомості (про думки).

Вночі не спалося Галабану .. Думи за думами припливали й відпливали (М. Томчаній);

“Коли Федір стомиться, тоді переходити в наступ”, – вирішив він. Ця думка припливла йому до голови під час обіду (І. Багмут).