приплічник
ПРИПЛІ́ЧНИК, а, ч., зневажл., рідко.
Те саме, що поплі́чник 2.
Його стрічають криком: – Що, панський приплічник, найняв ямищан? – Маєш женців доволі? Ха-ха! (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приплічник — приплі́чник іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- приплічник — див. підлабузник Словник синонімів Вусика
- приплічник — -а, ч., зневажл. Те саме, що поплічник 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- приплічник — ПРИПЛІ́ЧНИК, а, ч., зневажл. Те саме, що поплі́чник 2. Його стрічають криком: — Що, панський приплічник, найняв ямищан? — Маєш женців доволі? Ха-ха! (Коцюб., II, 1955, 59). Словник української мови в 11 томах