1. Словник української мови у 20 томах

припозичити

ПРИПОЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм.

Позичити трохи чого-небудь.

– Що ж, чи помиритесь ви в тому млині? Там же вас п'ять чоловік в спілці? – спитав батюшка, – та ще, здається, ви й грошей трохи припозичили в Аврума (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. припозичити — припози́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. припозичити — -чу, -чиш, док., перех., розм. Позичити трохи чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. припозичити — ПОЗИЧА́ТИ (брати щось у борг, у тимчасове користування в кого-небудь), ПОЗИЧА́ТИСЯ розм., БОРГУВА́ТИ, БРАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ЗАЗИЧА́ТИ діал. — Док.: пози́чити, поборгува́ти розм. узяти (взя́ти), припози́чити розм. перехопи́ти, зази́чити. Словник синонімів української мови
  4. припозичити — ПРИПОЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Позичити трохи чого-небудь. — Що ж, чи помиритесь ви в тому млині? Там же вас п’ять чоловік в спілці? — спитав батюшка, — та ще, здається, ви й грошей трохи припозичили в Аврума (Н.-Лев., IV, 1956, 95). Словник української мови в 11 томах