припрошення
ПРИПРО́ШЕННЯ, я, с., розм.
Те саме, що запро́шення 2.
– Ну, сядемо... – покірливо здався на онуччине припрошення дід (Д. Бедзик);
Лучукові не треба було повторювати припрошень, він дістав ножа, відкабетував [відрізав] два кусені [кусні] копченини (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- припрошення — припро́шення іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- припрошення — -я, с., розм. Те саме, що запрошення 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- припрошення — ПРИПРО́ШЕННЯ, я, с., розм. Те саме, що запро́шення 2. — Ну, сядемо… — покірливо здався на онуччине припрошення дід (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 48); Лучукові не треба було повторювати припрошень, він дістав ножа, відкабетував [відрізав] два кусені копченини (Загреб., Диво, 1968, 110). Словник української мови в 11 томах