припізнюватися

ПРИПІ́ЗНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, ПРИПІЗНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИПІЗНИ́ТИСЯ, пізню́ся, пі́знишся, док.

1. Прибувати куди-небудь трохи пізніше, ніж треба.

Маринка весь вечір порається біля ляльок, якщо Григорій припізнюється, сама вкладається спати (Ю. Мушкетик);

– Я лиш припізнилася! Пані наказувала не бавитися допізна, а я якраз забавилася! (О. Кобилянська);

// Наставати пізніше, ніж звичайно.

– Весна припізнилася (І. Франко).

2. Затримуватися де-небудь трохи довше, ніж звичайно.

Тії, що припізнилися за роботою, вертали скорим ходом до села, до хат (Уляна Кравченко);

Іван припізнився дома на обіді, а як вертав, то мусив бігти (Л. Мартович);

“Сказати, що наткнувся на косу... ввечері... хотіли докосить І припізнилися...” (М. Рильський);

// Затримуватися допізна де-небудь.

То солому закрутивши [буря], Попід стріхою шумить, То в вікно, мов припізнившись, Подорожній торготить (Л. Боровиковський).

3. з чим і без дод. Не встигати зробити щось своєчасно.

Там орав Неважук під жито. Припізнився, сльота не дала в пору зробити (Л. Мартович);

– Хотів підстрелити якогось крижня, та припізнився. Такий з мене мисливець (М. Стельмах);

// Свідомо робити що-небудь трохи пізніше, ніж треба.

– Не велика біда, якби трохи й припізнилися з благословенням, отче (Іван Ле);

Зумисне припізнився трохи з цим листом, чекаючи на обіцяні книжки (М. Коцюбинський);

// Здійснюватися трохи пізніше, ніж треба (про що-небудь).

Жнива через дощі трохи припізнилися.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me