припікати

ПРИПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. припі́к, пекла́, ло́; док.

1. кого, що. Вогнем або чимось розпеченим, гарячим викликати відчуття болю або робити опіки на тілі.

Там [при княжому дворі] четвертували, садовили живих людей на дерев'яні палі, припікали вогнем (В. Гжицький);

Вечором витягнули мене з хліву і вже не били, не припікали залізом, а під нігті вбили три голки... (Мирослав Ірчан);

Видавлювала [Оксана] гарячими щипцями хвилі в густому волоссі, викладала його, а тоді кинулась до Яринки, закрутила її в обіймах, розвіяла свою півгодинну працю, ще й припекла щипцями Яринці руку (Ю. Мушкетик);

* Образно. Слідчий припік оком крейдяне обличчя (Я. Качура);

// Спрямовувати на тканину тіла промінь, струмінь газу, електричний струм певної частоти з певною метою під час лікування, хірургічної операції і т. ін.

Генератор [у скальпелі] створює струмінь газу, який миттю розрізає живу тканину, припікає кровоносні судини і тим самим дає можливість хірургу оперувати на “сухому” органі (з наук.-попул. літ.);

// Прикладати що-небудь пекуче, їдке чи змащувати чимось пекучим, їдким для лікування або для дезінфекції.

– Треба скинути й сорочку, – хай болячки всі на виду. Якусь, може, треба йодом припекти (А. Головко);

// Викликати різке, пекуче відчуття болю на тілі ударом, укусом і т. ін.

Кушніренко припікає батогом конячину, але то не помагає (Є. Гуцало);

[Ведмідь:] Лапу всунув у дупло. Враз щось лапу припекло! (О. Олесь).

2. кого, що. Сильно гріти, палити (про сонце).

Припікало сонце, цвіли старі липи, в повітрі стояв густий медовий дух (О. Донченко);

[Кіндрат Антонович:] Розложи його під оцим кленом, у холодку, щоб сонце його не припікало, та всип п'ятдесят гарячих (М. Кропивницький);

– Поки холодок, хай тюпає [гнідко], бо як сонце припече, то тоді й повагом важко... (Панас Мирний);

Микола почутив, як сонце припекло в щоку, перекинувся на бік, липнув очима і знов їх заплющив (І. Нечуй-Левицький);

// безос.

Вдень припікає таки добре, немов літом (М. Коцюбинський);

Глянув [Єгор] у небо примруженими очима і, ні до кого не звертаючись, сказав: – А припікає добре, мабуть, буде дощ (А. Шиян).

3. у сполуч. зі сл. мороз. Діючи на органи відчуття, дошкуляти силою свого вияву; проймати.

Зима не на жарт розхурделилася, та ще й мороз припікає (з газ.);

Як припече морозець, влітають [горобці] у бовдур і вигріваються, скільки їм заманеться (М. Стельмах);

// безос.

А мороз – аж пече! .. Вони ж вовтузяться там біля дубка, то розігрілись, і Яременко аж кожуха скинув, а нам припіка (Г. Хоткевич).

4. Ставати нестерпним (про якесь фізичне відчуття).

Голод припік знову.

5. кого, кому, розм. Дошкуляти кому-небудь словами або якимось іншим способом.

Дужий селянський голос [Анрі-Жака] не попускав жодній бестії, він навчився пізнавати їх, мов бур'ян серед ниви, і припікав, чим тільки міг (Ю. Яновський);

– Буває отак ні з сього ні з того візьмеш і образиш людину. Зовсім не бажаючи того .. Людині й так болить, а ти ще припечеш... (О. Гончар);

[Бабуся:] І всякого добра у людей повно, ніхто не відніме. Живи та радуйся. Так ні ж, таки знайдуть чим припекти один одного (І. Микитенко);

// Спричиняючи скрутне становище, дошкуляти (про що-небудь).

Тілько, як уже дуже припечуть недоїмки, то було скаже [Мартин] которій-небудь з дочок: “Ти б, мо, доню, теє... мені з твоїх грошей позичила трохи?..” (Грицько Григоренко);

І не віриться воно Артемові, щоб таке добро та на угноєння кидали. Звісно, коли тебе припече нужда, подерешся й на скелю по гуано, ну а щоб з добрих статків оселедці в ріллю гатити-то хоч би який багатий чоловік був, а все ж жалко стане (Б. Антоненко-Давидович);

У вухах гуло від втоми й спеки, плечі й спину розломило, немов би ніс на собі як святий Христофор “... не тільки землю, але й Створителя її...” Припікав неспокій і душу (Н. Королева);

// тільки док., безос. Опинитися в скрутному, нестерпному становищі.

[Перун:] Плюйте на се [відречення громади]!.. Кого припече, той, певно, до вас притече! (І. Франко);

Що ж, довіряйте, хоч свою довіру доводите занадто гаряче, та вас ще гарячіше припече (М. Бажан);

Хаєцький .. висловлював припущення, куди тікатиме Гітлер, коли йому припече (О. Гончар).

6. тільки док., кому, безос., розм. Стати терміново потрібним.

– В район мене викликають, – гасячи посмішку, відповів Дорош. – Чого це їм припекло? Зараз роботи по горло (Григорій Тютюнник);

– Не посилайте мене [на курси] .. Чи пошліть, коли вже так припекло, Кирушу або Зінька (В. Кучер);

[Боб:] Бо ти дурний, інженере, ось що. На чорта тобі так припекло женитися? (Мирослав Ірчан).

7. тільки док., кому, перен., фам. Те саме, що присуди́ти.

За крадіжку йому припекли три роки.