прип'ятий

ПРИП'Я́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до прип'я́ти.

Нартал на своєму місці, прип'ятий ще важчим ланцюгом, але довшим, так, що може сидіти коло стовпа (Леся Українка);

Човен гойдався, прип'ятий ланцем до колоди (Л. Первомайський);

На голові соболевий шлик з струсевим пером, яке коштовним діамантом прип'яте (М. Старицький);

Він знав, що всі солдати, які до цієї хвилини лежали прип'яті до землі фланкуючим вогнем німецьких кулеметів, піднялись (Н. Рибак);

// прип'ято, безос. пред.

Здається, ранить кожний доторк; а поряд болісної досади обпала серце скутість: її незримими ланцюгами прип'ято почуття (В. Барка).

Сиді́ти (стоя́ти), як прип'я́тий див. сиді́ти.

◇ (1) Як прип'я́тий до чого, зі сл. сиді́ти, стоя́ти і т. ін. – непорушно, тихо і т. ін.

Андрій лишився один. Він сидів, як прип'ятий, навіть не здатний відірвати щоки від молодої топольки (О. Гуреїв).