1. Словник української мови у 20 томах

природолюбець

ПРИРОДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., розм.

Те саме, що природолю́б.

Стежкою тою ходять природолюбці літом звиджувати [оглядати] знаний камінь (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. природолюбець — природолю́бець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. природолюбець — [приеродол'убеиц'] -бц'а, ор. -бцеим, м. (на) -бцеив'і/-бц'у, мн. -бц'і, -бц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. природолюбець — -бця, ч., розм. Те саме, що природолюб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. природолюбець — ПРИРОДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., розм. Те саме, що природолю́б. Стежкою тою ходять природолюбці літом звиджувати [оглядати] знаний камінь (Фр., VIII, 1952, 223); Любов до природи привела поета.. Словник української мови в 11 томах