присадкуватий

ПРИСА́ДКУВАТИЙ, а, е.

1. Невисокий на зріст, але міцний, кремезний.

Отець Степан був невеликий на зріст, присадкуватий, товстенький та кудлатий (І. Нечуй-Левицький);

У вестибюль хазяйновито увійшов Віктор Мартинов, присадкуватий, але міцний, як із заліза (О. Копиленко);

Постать Панаса Карповича [Саксаганського] теж була міцна, хоч трохи, присадкувата (з публіц. літ.);

// у знач. ім. приса́дкуватий, того, ч. Невисока на зріст, але міцна, кремезна людина.

Білявий щось гаряче доводив присадкуватому, тому, що в рудому, з білою биндою на рукаві, светрі (В. Козаченко);

// Низький, з короткими ногами (про тварин).

Чорні присадкуваті буйволи .. звернули в селі до свого обійстя (М. Коцюбинський);

Присадкуватий кінь.

2. Низький, але широкий (про будівлі, вироби і т. ін.).

Трохи не на саму середину світлиці висунулась низька, присадкувата, як черепаха, широка груба (Леся Українка);

Над селами слався сосновий дим з присадкуватих коминів (В. Кучер);

Господар мовчки підвівся з стільця, відкинув ляду з присадкуватої, залапаної нечистими руками скрині, навпомацки вийняв пучок нанизаної на шворку дранки (М. Стельмах);

// Невисокий, але густий, гіллястий (про рослини).

Присадкуватий чагарник вабив око (Н. Рибак);

Ось дуб .. Віки стояв серед поля дужий, жилавий, присадкуватий і ніяка сила його не брала (Ю. Збанацький);

Тільки високі будяки та присадкуватий полин ще росли й шуміли під вітром на жовтогарячій пісній землі (В. Кучер).