присихати

ПРИСИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСО́ХНУТИ, ну, неш і ПРИСО́ХТИ, ну, неш і діал. ПРИСХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. Починати сохнути, підсихати.

Зерно коли присохне, перемелеться – мука як сонце (К. Гордієнко);

// розм. Починати гоїтися, затягуватися (про рану, виразку).

– Дуже вас прошу, – благав поранений, – не женіть мене звідси в санвзвод .. Воно тут заживе... Загоїться. Присохне... (О. Гончар);

// перен., розм. Ставати худим, виснаженим (про обличчя, тіло).

2. Засихаючи, прилипати, приставати до чого-небудь.

Тканина присохла до напухлих рубців, завдаючи йому нестерпного болю (З. Тулуб);

На коліні присох шматочок глини, і Зеленцов старанно почав вишкрібати його нігтем (В. Кучер);

// перен. Залишатися де-небудь, у когось, переходити до когось у власність.

Багатство наче саме присихало до нього.

3. перев. док., до кого, перен. Відчуваючи симпатію, прив'язатися до кого-небудь, дуже полюбити когось.

За те хороше, людяне, що давав йому Сеспель, він непомітно присох до нього серцем (Ю. Збанацький).

◇ Живі́т присо́х до спи́ни (до хребта́) див. живі́т;

(1) Присо́хнути на язиці́ – залишитися невисловленим (про слова, думки і т. ін.).

Міг би сказати Порфир, як матір не слухався, з двійок не вилазив, як тинявся цілими днями по пристанях, що аж у порт його занесло... Міг би, міг, одначе відповідь чомусь так і присохла на язиці (О. Гончар).