прискіпливий
ПРИСКІ́ПЛИВИЙ, а, е, розм.
1. Який прискіпується до кого-, чого-небудь.
Залишитись у дідуся було б зовсім не погано. Хоч, правда, бабуся дуже вже прискіплива (Ю. Збанацький);
Дівчина .. поглядом погордливої зневаги зміряла з ніг до голови прискіпливого незнайомця (Ю. Смолич);
// Який виражає вимогливість.
Прискіпливим поглядом оглядав [гість] Пакришневого друга, а той стояв розгублений, не розуміючи, для чого він знадобився цьому незнайомцеві (Ю. Збанацький).
2. Який містить у собі вимогливість.
В багатьох його [Євгена Плужника] віршах думка стає тим, що називають рефлексією, – болісним і прискіпливим самоаналізом (з наук. літ.);
До дитячої літератури треба ставити особливо суворі вимоги, тут потрібна прискіплива критика (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прискіпливий — прискі́пливий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- прискіпливий — див. нав'язливий Словник синонімів Вусика
- прискіпливий — -а, -е, розм. 1》 Який прискіпується до кого-, чого-небудь. || Який виражає вимогливість. 2》 Який містить вимогливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прискіпливий — ВИМО́ГЛИВИЙ (який ставить великі вимоги щодо виконання, вибору, оцінки чого-небудь), ВИБА́ГЛИВИЙ, КРИТИ́ЧНИЙ, СУВО́РИЙ підсил., ПРИСКІ́ПЛИВИЙ підсил., ПРИЧІ́ПЛИВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- прискіпливий — ПРИСКІ́ПЛИВИЙ, а, е, розм. 1. Який прискіпується до кого-, чого-небудь. Залишитись у дідуся було б зовсім не погано. Хоч, правда, бабуся дуже вже прискіплива (Збан., Мор. чайка, 1959, 85); Військова кафедра. Словник української мови в 11 томах