1. Словник української мови у 20 томах

прислівник

ПРИСЛІ́ВНИК, а, ч.

Незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану, якості, а також доповнює значення дієслова, вказуючи на різні обставини, за яких відбувається дія.

Залежно від змісту можуть наголошуватись і такі повнозначні частини мови, як займенники, прислівники, числівники (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прислівник — прислі́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. прислівник — [приес'л’іўниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. прислівник — -а, ч. 1》 Незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану, якості, а також доповнює значення дієслова, вказуючи на різні обставини, за яких відбувається дія. 2》 зах. Прислів'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прислівник — Незмінювана частина мови, яка позначає гол. чином ознаку дії, а деколи і ознаку ознаки, а також (рідко) ознаку предмета (голосно, давно, по-українськи, тричі і т.д.). Універсальний словник-енциклопедія
  5. прислівник — Прислі́вник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. прислівник — ПРИСЛІ́ВНИК, а, ч. Незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану, якості, а також доповнює значення дієслова, вказуючи на різні обставини, за яких відбувається дія. Словник української мови в 11 томах
  7. прислівник — Прислівник, -ка м. = прислів'я. Вх. Лем. 456. Словник української мови Грінченка