пристрочувати
ПРИСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док., що.
Пришивати що-небудь до чогось строчкою.
[Хвилимон (показує черевики):] Тут інакше не можна полатать, як тільки союзи [союзки] накласти; а щоб так, як ви кажете, – пристрочити, то так не можна (М. Кропивницький);
– Каблуки там та халяву пристрочити, підошву прилагодити, – це в мене, як яєчко, виходило, а з передами одна біда (Ю. Збанацький);
* Образно. [Храпко:] От Луку Семеновича до діла можна пристрочити, розказати йому усе, що, де і як... (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пристрочувати — пристро́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- пристрочувати — -ую, -уєш, недок., пристрочити, -строчу, -строчиш, док., перех. Пришивати що-небудь до чогось строчкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пристрочувати — ПРИШИВА́ТИ (шиючи, прикріплювати щось до чого-небудь), ПРИТО́ЧУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, НАДСТАВЛЯ́ТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ розм.; ПРИСТРО́ЧУВАТИ (на швацькій машинці); ШТУКУВА́ТИ (звич. збільшуючи, подовжуючи); ПРИШТУКО́ВУВАТИ перев. спец. Словник синонімів української мови
- пристрочувати — ПРИСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док., перех. Пришивати що-небудь до чогось строчкою. [Хвилимон (показує черевики):] Тут інакше не можна полатать, як тільки союзи [союзки] накласти; а щоб так, як ви кажете... Словник української мови в 11 томах