приступка

ПРИ́СТУПКА, и, ж.

Те саме, що схі́дець.

– Стара пісня, – урвав свого помічника Олів'єро, долаючи останню приступку дерев'яного ганку (Ю. Бедзик);

Переступаючи враз через дві приступки, подався [Каринський] до свого кабінету (Ю. Шовкопляс);

Меланка... прудко метнулася через усю залу, збігла по приступках на сцену (І. Волошин);

* У порівн. В цьому місці ціла гора каміння була звалена під муром, як приступка (Ю. Смолич);

// Частина чого-небудь, що виступає вперед; виступ, уступ на похилій або прямовисній поверхні.

За будинком – невеликий садок. Він кількома приступками спускався до ріки, що лежала тепер під глибоким снігом (Я. Гримайло);

Сашко відсунув дикт і вийняв із схованки скриньку з приступкою для стопи зверху та двома щітками і набором баночок “гуталін” усередині (Ю. Смолич);

// Підніжка у вагоні поїзда, в автомобілі, трамваї і т. ін.

Трамвай був переповнений людьми. Скочивши на приступку, Духнович уже з дверей помахав друзям рукою (О. Гончар);

Посеред двору стояло два газики. Всідалися в них прикордонники, заносив ногу на приступку сержант Гогіашвілі (П. Загребельний);

Рішуче повернулася [Надія], пружно і легко стала на залізну приступку карети (Л. Смілянський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me