притрушувати

ПРИТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок. ПРИТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., кого, що.

1. Покривати поверхню чогось тонким шаром чого-небудь сипкого; присипати.

– Певно, буде їхати або митрополит, або губернатор, коли добре засипають рівчаки. Якби ждали якого архієрея, то тільки притрусили б потрошку рівчаки та вибої... (І. Нечуй-Левицький);

Не тільки стіни, а добре буде й підлогу притрусити свіжою травою, щоб у хаті пахло (А. Шиян);

// Ховати, робити невидимим що-небудь, покриваючи його тонким шаром чогось сипкого.

Тепер удосвіта не добирався до села, а відмикав біля палі човен. Ланцюг бовтав у воду, але дід складав його у кормі і притрушував лепешкою чи лопухами (Є. Гуцало);

В побережниковій хатині викопали яму і поховали Грицька. Затоптали землю, притрусили соломою, щоб і знаку не було (Мирослав Ірчан);

* Образно. Половою слів свій неспокій не притрусиш (Н. Рибак);

// Падаючи, опускаючись на кого-, що-небудь, трохи покривати його собою (про сніг, пил, листя і т. ін.).

Сніг перестав іти, але за ніч притрусив дахи (С. Скляренко);

На порозі стояв Ахмет. Пил товстим шаром цупко прикипів до одежі, сивиною притрусив його чорну бороду, його бліде обличчя (Олесь Досвітній);

// безос.

Люди надіялись та молились, щоб хоч трохи підкинуло снігом, притрусило дорогу (Панас Мирний);

Шпилі гір уже притрусило сніжком (С. Скляренко);

// Падаючи, опускаючись на кого-, що-небудь, робити його невидимим.

Під чобітьми залишались сліди підошов, і їх зразу ж притрушував сніг (А. Шиян);

Синиці кудись зникли – може і їх притрусив пухнастий сніг? (О. Донченко);

Вночі випала пороша й притрусила усі сліди (М. Трублаїні).

2. рідко. Трусячи, додавати чогось сипкого; підсипати.

Притрусити тютюну;

Притрусити дертю.