притягатися

ПРИТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, ПРИТЯ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИТЯГТИ́СЯ, ПРИТЯГНУ́ТИСЯ, тягну́ся, тя́гнешся; мин. ч. притя́гся, тягла́ся, ло́ся і притягну́вся, ну́лася, лося; док.

1. Тягнучись, підтягуючись, наближатися до кого-, чого-небудь.

Мишко помалу-помалу зліз на грушу, притягся до пташки і схопив її за хвіст (з казки).

2. Зазнавати дії сили тяжіння; перебувати у сфері тяжіння.

Кожна молекула притягає до себе всі сусідні молекули і сама притягається ними (з навч. літ.);

Надзвичайно дрібний, невидимий оком атом. притягується Землею так само, як і будь-який предмет, який ми можемо спостерігати (з навч. літ.);

// перен. Тягтися, тяжіти, прагнути один до одного.

Життя й досвід не раз учили нас, що саме найгостріші контрасти притягалися найсильніше. То, може, й тут зіллються обі ті протилежні вдачі в одно (О. Кобилянська).

3. тільки док., розм. Прийти, приїхати куди-небудь (перев. з труднощами або недоречно).

– Чого б то так притягнутись їй у двір? чого їй такечки занадитись? (Марко Вовчок);

Пізно вночі притягсь він додому і п'яно реготався та верзякав (П. Тичина).

4. тільки недок. Пас. до притяга́ти 5, 6.

У наш час рідко коли корумпований чиновник притягається до кримінальної відповідальності. Важко довести його причетність до корупції (з газ.).