пришенець
ПРИШЕ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., рідко.
Захожа людина; людина, чужа якому-небудь середовищу (про чоловіка).
Не хотілось би мені, мати, в чужій стороні пробувати: будуть мене, мати, пришенцем називати (з народної пісні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пришенець — Прише́нець, -нця м. Пришелецъ. Не хотілось би мені, мати, в чужій стороні пробувати: будуть мене, мати, пришеньцем називати. Лукаш. 59. Словник української мови Грінченка