1. Словник української мови у 20 томах

прищулювати

ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., що.

1. Те саме, що мру́жити.

Олена прищулювала очі і колола з'їдливою фразою (Г. Хоткевич);

Хмельницький прищулив око, одкинувся на спинку крісла (Н. Рибак).

2. кого. Щільно притискати до кого-, чого-небудь.

Незвичне все навколо й якесь грізне, ніби прищулило хлопця до землі (Іван Ле);

// що, у сполуч. зі сл. вуха. Притуляти до голови (про тварин).

Шайтан [кінь] справді нісся, мов стріла, прищуливши вуха й витягнувши шию (О. Донченко);

Зіщулився [кіт], вуха прищулив до голови, очі заплющив міцно-міцно, припав до підлоги, аж влип у неї (Ю. Збанацький);

* Образно. Усі мене тепер лають за листи, а я вже тільки вуха прищулила, як той заєць (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прищулювати — прищу́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прищулювати — -юю, -юєш, недок., прищулити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Те саме, що мружити. 2》 Щільно притискати до кого-, чого-небудь. || у сполуч. зі сл. вуха. Притуляти до голови (про тварин). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прищулювати — МРУ́ЖИТИ (прикривати очі повіками), ЖМУ́РИТИ, ЗАЖМУ́РЮВАТИ, ЗАМРУ́ЖУВАТИ, ЗМРУ́ЖУВАТИ, ЩУ́ЛИТИ, ЩУ́РИТИ, ЗІЩУ́ЛЮВАТИ (ЗЩУ́ЛЮВАТИ), СКУ́ЛИТИ розм.; ПРИМРУ́ЖУВАТИ, ПРИЖМУ́РЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИЩУ́РЮВАТИ, СКА́ЛИТИ розм., ЗАСКА́ЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. прищулювати — ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Те саме, що мру́жити. Олена прищулювала очі і колола з’їдливою фразою (Хотк., II, 1966, 189); Хмельницький прищулив око, одкинувся на спинку крісла (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 555). Словник української мови в 11 томах
  5. прищулювати — Прищулювати, -люю, -єш сов. в. прищулити, -лю, -лиш, гл. 1) Прижимать, прижать (объ ушахъ). Кінь вуха прищулив. 2) Прищуривать, прищурить. Прищулив очі. Словник української мови Грінченка