пробовкнути
ПРОБО́ВКНУТИ, ну, неш, док., що і без дод., розм.
1. Невиразно, нерозбірливо промовити що-небудь.
Він іде, тяжко ступаючи, справді мов п'яний; далі знов пробовкне деяке слово (П. Куліш);
– Який се дурний хлопець! П'ять літ має, а ще броду боїться, – пробовкнув сусід (І. Франко);
“Ніщо не вічне!” – пробовкнув дід, – ніхто його не слухав (Леся Українка).
2. Те саме, що пробо́вкатися.
Сам не постеріг [Олексій], як пробовкнув: – Нічого тобі з нею жартувати, не любить вона тебе, як смерті (П. Куліш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пробовкнути — пробо́вкнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- пробовкнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка, розм. 1》 Невиразно, нерозбірливо промовити що-небудь. 2》 Те саме, що пробовкатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пробовкнути — ПРОГОВОРИ́ТИСЯ (ненароком, мимоволі виказати перев. те, чого не слід було казати, розголошувати), ПРОМО́ВИТИСЯ, ОБМО́ВИТИСЯ, ПРОХОПИТИСЯ розм., ПРОБАЛА́КАТИСЯ розм., ВИ́БАЛАКАТИ розм., ПРОБО́ВКАТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- пробовкнути — ПРОБО́ВКНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка, розм. 1. Невиразно, нерозбірливо промовити що-небудь. Він іде, тяжко ступаючи, справді мов п’яний; далі знов пробовкне деяке слово (П. Куліш, Вибр., 1969, 183); — Який се дурний хлопець!... Словник української мови в 11 томах
- пробовкнути — Пробо́вкнути, -ну, -неш гл. 1) О колоколѣ: издать отрывистый звукъ. Дзвін пробовкнув. 2) Проговорить. К. ЧР. 382. Вона пробовкнула щось про пригоду, про втрату бідолашньої дитини. К. МБ. XI. 145. А ще ж козак Морозенко словами пробовкнув. н. п. Зумилися!... Словник української мови Грінченка