1. Словник української мови у 20 томах

пробулькотати

ПРОБУЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОБУЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.

1. Булькотати, булькотіти якийсь час.

2. що і без прям. дод., перен., розм. Невиразно промовити що-небудь.

– То... се... ви були, дідусю? – пробулькотів Іван, не знаючи, що має сказати (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробулькотати — пробулькота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пробулькотати — -очу, -очеш і пробулькотіти, -очу, -отиш, док. 1》 неперех.Булькотати, булькотіти якийсь час. 2》 перех. і без додатка, перен., розм. Невиразно промовити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пробулькотати — ПРОБУЛЬКОТА́ТИ, очу>, о́чеш і ПРОБУЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. неперех. Булькотати, булькотіти якийсь час. 2. перех. і без додатка, перен., розм. Невиразно промовити що-небудь. — То… се… ви були, дідусю? — пробулькотів Іван, не знаючи, що має сказати (Фр., III, 1950 132). Словник української мови в 11 томах