1. Словник української мови у 20 томах

пробурмотати

ПРОБУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОБУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, що і без прям. дод.

Док. до бурмота́ти, бурмоті́ти.

Кравченко спідлоба подивився на Фіру, одвернувся і пробурмотів щось таке, чого збори не почули (В. Собко);

Зосима, ховаючи очі під бровами, пробурмотів своє благословення Хмельницькому (Н. Рибак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробурмотати — пробурмота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пробурмотати — див. сказати Словник синонімів Вусика
  3. пробурмотати — -очу, -очеш і пробурмотіти, -очу, -отиш, перех. і без додатка. Док. до бурмотати, бурмотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пробурмотати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. пробурмотати — ПРОБУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОБУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, перех. і без додатка. Док. до бурмота́ти, бурмоті́ти. Зашумлять усі довкола: — Хочем грать у волейбола! Пробурмоче він: — Добро! Я поставлю на бюро! (С. Ол., Вибр. Словник української мови в 11 томах