1. Словник української мови у 20 томах

провинитися

ПРОВИНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док.

Зробити прикрість, шкоду кому-небудь, стати винним перед кимсь; завинити.

Чим я перед тобою і перед матір'ю провинилася так? Пройду я, сяду, дихну – уже я і винувата (Панас Мирний);

Наступного ж дня він і справді провинився: зламав біля шкільного ґанку топольку (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провинитися — провини́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. провинитися — -нюся, -нишся, док. Зробити прикрість, шкоду кому-небудь, стати винним перед кимсь; завинити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провинитися — ПРОВИНИ́ТИСЯ (зробити комусь прикрість, шкоду, бути винним перед кимсь), ЗАВИНИ́ТИ, ПРОВИНИ́ТИ розм., ЗВИНИ́ТИСЯ розм., ПРОШПЕ́ТИТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИСЯ розм., ПРОГРІШИ́ТИ розм., НАГРІШИ́ТИ розм., ПРОШТРА́ФИТИСЯ розм., ПРОШКО́ДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  4. провинитися — ПРОВИНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док. Зробити прикрість, шкоду кому-небудь, стати винним перед кимсь; завинити. Чим я перед тобою і перед матір’ю провинилася так?... Словник української мови в 11 томах
  5. провинитися — Провини́тися, -ню́ся, -ни́шся гл. = провинити. Скажи, в чому тобі я провинився? К. Іов. Словник української мови Грінченка