провіщення
ПРОВІ́ЩЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. провісти́ти.
Провіщення погоди.
2. Те, що провіщено ким-небудь.
Провіщення про занепад тоталітаризму;
// Те, що провіщає що-небудь.;
// Ознака, яка провіщає що-небудь; прикмета.
Григорій випроставсь і грізно насупив брови. Шибеники сховались. Тоді він знову припав до могили, озирнувшись ще раз: “Що за оказія? Причулось чи провіщення яке?” (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- провіщення — прові́щення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- провіщення — -я, с. 1》 Дія за знач. провістити. Провіщення погоди. 2》 Те, що провіщено ким-небудь. || Те, що провіщає що-небудь. || Ознака, яка провіщає що-небудь; прикмета. Великий тлумачний словник сучасної мови
- провіщення — ПРОВІ́ЩЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. провісти́ти. Провіщення погоди. 2. Те, що провіщено ким-небудь. Наші вказівки і провіщення про велике значення політичного масового страйку в справі збройного повстання блискуче справдилися (Ленін, 12, 1970, 2)... Словник української мови в 11 томах