проглаголити
ПРОГЛАГО́ЛИТИ, лю, лиш і ПРОГЛАГО́ЛАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод., заст.
Сказати, промовити.
Так проглаголивши, замовк старий, похилив голову, загадавсь. І всі задумались од його речі (П. Куліш);
Аж нараз проглаголав Маледикт усім на диво, – Що проглаголав, те ми Все розкажемо правдиво (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проглаголити — проглаго́лити дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- проглаголити — -лю, -лиш і проглаголати, -аю, -аєш, док., перех. і неперех., заст. Сказати, промовити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проглаголити — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови
- проглаголити — ПРОГЛАГО́ЛИТИ, лю, лиш і ПРОГЛАГО́ЛАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., заст. Сказати, промовити. Так проглаголивши, замовк старий, похилив голову, загадавсь. І всі задумались од його речі (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах