прогодовувати
ПРОГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.
1. Утримувати кого-небудь, даючи їжу, добуваючи необхідні матеріальні засоби до існування.
Чого ж Василеві прийдеться її [Галю] годувати? Вона не хоче його хліба, вона сама себе прогодувала б, коли б Василь не стояв у неї впоперек дороги (Панас Мирний);
За яку тільки роботу не береться він, аби як-небудь прогодувати свою сім'ю (О. Довженко);
// Давати корм тваринам, птахам і т. ін.
Навіщо ти на зиму її [коняку] купиш? Чим її прогодуємо? (Панас Мирний);
Одне гризло його, як вода береги: хазяйствечко розвелося чималеньке, корму подай, а його обмаль. А хіба тим, що на власному городі вродило, прогодуєш? (Григорій Тютюнник);
// перен. Бути джерелом прожиття, існування.
Ремесло не коромисло – плеч не відтягне, саме прогодує (прислів'я);
З одягом та взуттям халепа: всі обносилися – земля може прогодувати його сім'ю, але не в силі прикрити сякою-такою лахманиною грішне тіло (М. Стельмах).
2. тільки док. Годувати якийсь час.
– Дідусю, мама тобі прислала вже нашого [хліба] за те, що ти, спасибі тобі, нас через усю зиму прогодував (Г. Квітка-Основ'яненко);
Як зберете Ви яку копійку про чорний день, вона Вас до якого часу прогодує (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- прогодовувати — прогодо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прогодовувати — -ую, -уєш, недок., прогодувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Утримувати кого-небудь, даючи їжу, добуваючи необхідні матеріальні засоби до існування. || Давати корм тваринам, птахам і т. ін. || перен. Бути джерелом прожиття, існування. 2》 тільки док. Годувати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прогодовувати — ГОДУВА́ТИ (забезпечувати кого-небудь їжею), ПРОГОДО́ВУВАТИ, ХАРЧУВА́ТИ, ПРОХАРЧО́ВУВАТИ, ЖИВИ́ТИ розм., ХАРЧИ́ТИ розм. рідше, КОНТЕНТУВА́ТИ заст., СТРАВУВА́ТИ діал.; СТОЛУВА́ТИ розм. (за плату). — Док.: прогодува́ти, прохарчува́ти, прохарчи́ти. Словник синонімів української мови
- прогодовувати — ПРОГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Утримувати кого-небудь, даючи їжу, добуваючи необхідні матеріальні засоби до існування. Чого ж Василеві прийдеться її [Галю] годувати?... Словник української мови в 11 томах