проголошений
ПРОГОЛО́ШЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до проголоси́ти².
Сучасні польські літературознавці розуміють усю важливість слів, проголошених .. на відкритті пам'ятника поетові [А. Міцкевичу] у Варшаві 28 січня 1950 р (М. Рильський);
// проголо́шено, безос. пред.
За спинами чоловіків знову сперечалися жінки. Особливо одна .. страшенно обурювалась, що Річинського по смерті проголошено банкротом (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проголошений — проголо́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- проголошений — [проголошеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- проголошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до проголосити II. || проголошено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проголошений — Проголо́шений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проголошений — ПРОГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проголоси́ти². Проголошені В. І. Леніним принципи мирного співіснування держав з різним соціальним ладом, які є основою зовнішньої політики Радянського Союзу, знайшли широке визнання... Словник української мови в 11 томах