прогризати

ПРОГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш; мин. ч. прогри́з, ла, ло; док.

1. що. Продірявлювати зубами, проточувати що-небудь наскрізь.

Скиглить злодійник [злодій]: ох, бути біді... Чує – а миші пливуть по воді. Вже недалечко, шумлять та скрегочуть, Зуби, до стін досягаючи, точать; Ось заскреблись, прогризають кремінь... (П. Грабовський);

Насіннєїд прогризає оболонку насіння й виходить на поверхню через невеличку дірочку (з наук. літ.);

Кожного дня тепер я ходив до “стоматолога”, ніби гартував свої зуби для того, щоб прогризти тюремну стіну (Ю. Збанацький);

* Образно. Я добре попрацювала на полі бою, коли наш полк прогризав фашистську оборону під Малгабеком (Л. Дмитерко);

// Гризучи, точачи, утворювати в чому-небудь дірку, отвір і т. ін.

Миша прогриза собі ход [хід] у труні... (Панас Мирний);

Щось гаряче, щось золоте продирає, прогризає в замурованій шибці дірочки (С. Васильченко);

* Образно. Розгонисті гірські води за ніч прогризли хід у снігу і кризі, і тепер сніг лежить над водою, як міцний і важкий міст (Л. Первомайський).

2. тільки док., що і без прям. дод. Гризти якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

прогризати

Значення в інших словниках