1. Словник української мови у 20 томах

прогрішати

ПРОГРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., розм.

Учиняти гріх (у 1, 2 знач.).

[Солоха:] Боже мій, Боже мій! За віщо таке лишенько на мене? Чим я провинила, чим прогрішила?.. (М. Кропивницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогрішати — прогріша́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. прогрішати — -аю, -аєш, недок., прогрішити, -шу, -шиш, док., розм. Вчиняти гріх (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прогрішати — ГРІШИ́ТИ (чинити гріх), ПРОГРІША́ТИ розм., ПРОГРІША́ТИСЯ розм., СОГРІША́ТИ заст. — Док.: згріши́ти, погріши́ти, прогріши́ти, прогріши́тися, согріши́ти. Словник синонімів української мови
  4. прогрішати — ПРОГРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., розм. Вчиняти гріх (у 1, 2 знач.). Отож, кажуть, бог є, — загомонів батько. — А де ж він є? Хай ми прогрішили, а ягня? За що його він скалічив?... Словник української мови в 11 томах