прогунявити
ПРОГУНЯ́ВИТИ, влю, виш, док., розм.
Те саме, що прогугня́вити.
– Хм... – прогунявив роздумливо Юхим. – А як укусить?.. Скавучить, скавучить та й гризне... (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прогунявити — див. сказати Словник синонімів Вусика