продзижчати

ПРОДЗИЖЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.

1. тільки 3 ос. Док. до дзижча́ти.

Спочатку Вася не зрозумів, що це таке продзижчало біля самого його вуха (В. Собко);

З багатьох заборол продзижчали стріли (А. Хижняк).

2. тільки 3 ос. Пролетіти з дзижчанням.

Бджола продзижчала над вухом, ударилася в шибку і впала на підвіконня голічерева, безпорадно перебираючи ніжками (Н. Рибак);

Продзижчала мимо куля (П. Автомонов).

3. що, перен., розм. Промовити, виконати що-небудь із дрижанням у голосі.

– А співає [Ватя] манерно ще й дзижчить, мов ґедзь: дссс... дссс... Не переспівала, а продзижчала усю “Азру” (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me