1. Словник української мови у 20 томах

продражнити

ПРОДРАЖНИ́ТИ, дражню́, дра́жниш, док., кого, ким, чим, розм.

Дати кому-небудь образливе прізвисько.

Тонкий та гострий ніс зігнувся набік. Через цей кривий ніс його продражнили Кривоносом. Звали його Максимом (І. Нечуй-Левицький);

Вчитель церковних співів, якого вони продражнили Божком, назвав Марію блудницею (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. продражнити — продражни́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. продражнити — -дражню, -дражниш, док., перех., ким, чим, розм. Дати кому-небудь образливе прізвисько. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. продражнити — НАЗИВА́ТИ (говорячи про кого-, що-небудь або звертаючись до кого-небудь, уживати те чи інше ім'я, назву; визначати, характеризувати кого-, що-небудь якимось словом, назвою тощо), ЗВА́ТИ, ПРОЗИВА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ВЕЛИЧА́ТИ жарт., ірон. Словник синонімів української мови
  4. продражнити — ПРОДРАЖНИ́ТИ, дражню́, дра́жниш, док., перех., ким, чим, розм. Дати кому-небудь образливе прізвисько. Тонкий та гострий ніс зігнувся набік. Через цей кривий ніс його продражнили Кривоносом. Звали його Максимом (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. продражнити — Продражни́ти, -ню, -ниш гл. Прозвать, дать насмѣшливое прозвище. Подавав прізвища усім сусідам: одного продражнив посмітюхом. Левиц. Пов. 147. Словник української мови Грінченка