продувати

ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОДУ́ТИ, продму́, продме́ш і проду́ю, проду́єш; мин. ч. проду́в, дула́, ло́; док.

1. що і без прям. дод. Струменем видихуваного повітря прочищати що-небудь, очищати щось.

Він шарував його [обріз] сьогодні якось особливо уважно, продував, перевіряв, заглядав у дула .. – і, почистивши та перевіривши, загорнув у ганчірку (Г. Епік);

Телефоністи .. схилялися над зеленою коробкою телефону, час од часу продували мембрану і вигукували позивні (Л. Первомайський);

– Продуй перше, ніж маєш сісти! – вимагала від Івана Палагна (М. Коцюбинський);

// Здувати що-небудь з чогось.

Дівчина плачучи вийшла, а баба продувала порох з печі і цілювала [цілувала] землю і поклони била (В. Стефаник);

// Прочищати, очищати сильним струменем повітря, газу, води.

Котел [локомобільний] продувають для того, щоб усунути з нього .. бруд (з наук. літ.);

Ярослав продув насосом бензопровід, заходився прочищати клеми батареї (Ю. Мушкетик).

2. що. Продмухувати на чому-небудь отвір, вічко і т. ін.

Менша сестра Марійка, тремтячи з усієї сили, продимала замерзлу шибку .. вікна й стежила, як батько спускав у льох обох братів (Г. Епік).

3. Рухати струмені повітря (про вітер); віяти.

Став продувати гірський вітер і розігнав хмари в безвісті (Марко Черемшина);

Продув весняний вітрець (С. Васильченко);

// безос. Обдавати холодом, подувом пахощів і т. ін.

По хаті продувало різким холодом (І. Франко);

// що. Дуючи, проникати наскрізь, через що-небудь, кудись, обдувати з усіх боків (про вітер, сильний струмінь повітря).

Добре продував [вітер] крізь лиху Соломіїну одежу (М. Коцюбинський);

Хоча вітер наскрізь продуває вітряк, Юхрим не застібає своєї бекеші (М. Стельмах);

Від снігів, з-під гори, Сто вітрів загуло. Кучерявлять бори, Продимають село (Ю. Гойда);

– Все продму, що не захочу! – Вітер в стрісі стугонить (І. Манжура);

// безос.

Накинула [Катерина] на плечі дранку, а крізь неї так і продуває (С. Чорнобривець);

// що і без дод. Дуючи, проникаючи крізь одежу, дошкуляти кому-небудь (звичайно про холодний вітер, віхолу і т. ін.).

Зубиха та аж скиглить від холоду, бо вітерець продував, і їй кріпко скубенти [дрижаки] докучали (Г. Квітка-Основ'яненко);

Хуртовина гасала по полю і наскрізь продувала людей (П. Панч);

Не продме в ньому [кожусі] ніякий вітер і не дошкулить найлютіший мороз (А. Шиян);

// тільки док., що і без дод., безос., розм. Ви́кликати захворювання, застудити протягом, крізним вітром.

Уночі продуло в ліжку біля розбитого вікна. Болить страшенно бік лівий (О. Довженко);

[Самосад:] А в вас знову флюс... І де це вас знову так продуло?.. (О. Корнійчук).

4. недок. тільки продува́ти, що, перен., фам. Не домагатися успіху в якій-небудь грі; програвати.

[Захар Лукич (зловтішно)]: Цей чемпіон коржівський мені нарешті партію продув (О. Підсуха);

// Утрачати (гроші, майно і т. ін.), програючи в азартній грі.

– Чи багато карбованців продув у карти? (І. Нечуй-Левицький).

5. тільки док., що і без прям. дод. Дути (у 1, 2, 6 знач.) якийсь час.