прожарка
ПРОЖА́РКА, и, ж., розм., рідко.
Дія за знач. прожа́рювати 1–3.
Прожарка й дуст, запахи полону кудись одійшли, поволі одступилися. Якусь мить полонений чувся щасливим (Г. Колісник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прожарка — прожа́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови