1. Словник української мови у 20 томах

прозріння

ПРОЗРІ́ННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. прозрі́ти.

Прозрівай! Прозирай, Гогене! Ти – на грані. Ти – сам. Твори! О прозріння благословенне. На межі нової пори (Є. Плужник);

Уралов почував, що втіхи не знайде, примирення з нещастям не буде і що .. здобуте в горі прозріння не переставатиме терзати його (О. Гончар);

Зійшлись [поети] над морем в вечір цей І довго й жадібно вдивлялись У буревісну далечінь, Неначе в блискавках прозрінь Їм дальні роки розкривались (М. Бажан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прозріння — прозрі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. прозріння — -я, с. 1》 Дія і стан за знач. прозріти. 2》 зах. Зір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прозріння — ПРОЗРІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. прозрі́ти. Як жаль, що я пройшов немовби півсліпим Ті роки, майбуттям вагітні величавим! Але в прозріння день я зрозумів той дим, Що крив сучасників завоєм кучерявим (Рильський, Поеми, 1957, 269)... Словник української мови в 11 томах
  4. прозріння — Прозріння, -ня с. Зрѣніе. Вх. Лем. 457. Словник української мови Грінченка